Предлагаем Вашему вниманию указанное заявление без редактирования на языке оригинала.
Дуже символічно, що цей фарисейський захід проходить саме в цій будівлі – колишньому Будинку політпросвіти. Причому, проходить практично одночасно з кривавою бійнею на київському Евромайдані, яку влаштували загони закутого в лати і озброєного, як на війну, “Беркуту”, б’ючи, травлячи газом, топчучи кованими чоботами мирних беззбройних людей, що насмілилися заявити про своє бажання жити в цивілізованій країні.
Не випадково ті, кого під палиці зігнали в якості статистів на цей бенефіс брехунів і шулерів – бюджетники, ректорів вишів, керівники підприємств, члени фракцій ПР у міській та обласній радах – перемовляючись між собою, відзначали – “Неначе знову в совок потрапив”.
Губернатору Круглову і його підспівувачам – нардепу Гержову, ручним лідерам слухняного і готового до будь-яких компромісів з начальством студентського самоврядування, т.в.о. мера Гранатурова, який так і не знайшов у собі сміливості вийти до городян, що зібралися на місцевий евроайдан прямо під вікнами його робочого кабінету – потрібно було у що б то не стало зобразити перед замовником – брехливим комбінатором-невдахою Януковичем – всенародну “підтримку” його курсу на знищення майбутнього цілої нації. Тому вони квапливо і не розмірковуючи прийняли вірнопідданську резолюцію – звернутися до Президента України зі словами підтримки його зовнішньополітичного курсу, яким би цей курс не був.
Зараз, коли по команді президента в Києві влаштовуються облави на громадян України, що зважилися вимагати від нього виконання його власних обіцянок, М. Круглов в дусі самих кондових совкових традицій організовує йому “всенародний одобрямс” – як це робилося в 1956, коли радянські танки розстрілювали угорців, які вийшли на вулиці своїх міст, 1968 – в Празьку весну, у 1979 – коли “все прогресивне людство вітало введення радянських військ в Афганістан”, в 1980 – коли “колективи заводів, колгоспів, інститутів” і, напевно, навіть дитячих садків таврували на таких же зборах польську “Солідарність”.
Микола Петрович не міг би знайти кращого місця і більш відповідного моменту, щоб спробувати запустити проржавілу машину часу і влаштувати миколаївцям екскурсію в минуле. Щоб нагадати нам усім, що він сам уособлює, яке майбутнє він несе нам разом зі своїми підручними і своїм – не нашим! – Президентом.
Ці дні – історичні для України. Це дні позбавлення від ілюзій. І дні, коли почалося пробудження нації. Лічильник Януковича і Круглова почав відлік їхніх останніх хвилин.
Источник: МедиаИнфо